Головна

Історія кафедри госпітальної хірургії №2

Кафедра госпітальної хірургії була заснована в 1919 році для студентів V курсу на базі лікарні Червоного Хреста, яка потім стала першою міською лікарнею. Організатором і першим завідуючим кафедри госпітальної хірургії був професор Євген Костянтинович Істомін. До Першої Світової війни професор Є.К. Істомін працював у Харкові. Його дисертація "К патологической гистологии и клинике варикоцеле" (1908 рік) виконувалася під керівництвом професора Мельникова. Після захисту дисертації він одержав звання приват-доцента й читав лекції з хірургії студентам медичного факультету Харківського університету. На той час досить відома була його стаття про операцію Альбеє при туберкульозному ураженні хребта. Він одним із перших у Росії оперував на серці, і описав це.

Улітку 1919 року Є.К. Істомін був обраний професором кафедри госпітальної хірургії медичного факультету Катеринославського університету. Одночасно зайнявши посаду головного лікаря лікарні Червоного Хреста, він зробив її базою університетської кафедри госпітальної хірургії. У листопаді того ж 1919 року професор Є.К.Істомін був обраний деканом медичного факультету Катеринославського університету. Професор Є.К. Істомін був талановитим викладачем і чудовим хірургом із поміркованою, точною й бережливою рукою. У нього було багато учнів, серед них професор, заслужений діяч науки Д.А.Василенко, професор А.М. Абрамова, П.Я. Єзау та інші.

З 1922 року кафедру очолив професор Гальперн Яків Осипович. Захист його докторської дисертації "Про виразку шлунка й віддалені результати її оперативного лікування" , консультантом якої був С.І. Спасокукоцький, відбувся у Військово-медичній Академії 4 грудня 1910 року.

Наукова діяльність його була присвячена актуальним проблемам хірургії. У ній можна простежити три найважливіших напрямки: робота з хірургії шлунка та стравоходу, із проблем переливання крові та праці публіцистичного характеру. У роботах із хірургії шлунка найбільша увага приділялася виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, виробленню показань до оперативного втручання, ускладненням та рецидивам при цьому захворюванні.

Важливе значення мали і його роботи щодо створення штучного стравоходу. Ще в 1912 році він запропонував створити штучний стравохід зі стінки шлунка. У подальшому, приєднавшись до послідовників створення стравоходу зі шкіри, він запропонував використовувати із цією метою сальник на ніжці.

Розробляючи проблему переливання крові, Я.О.Гальперн особливу увагу приділяв переливанню гетерогенної крові, вивчав реакцію Вассермана в консервованій крові; вважав її вкрай необхідною для запобігання зараженню сифілісом.

Професор Я.О. Гальперн - піонер переливання крові в Дніпропетровській області. У його клініці в 1926 році вперше було виконано пряме переливання крові від донора хворому.

Поступово розширювалося коло наукової роботи на кафедрах Катеринославського медичного інституту. Це стало підставою для видання в 1922 р. у Катеринославі під редакцією Я.О.Гальперна та проф. С.П.Федорова журналу "Новий хірургічний архів". Журнал став дуже популярним серед вчених і видавався регулярно до початку Великої Вітчизняної війни. З 1946 р. він став видаватися в Києві під назвою "Клінічна хірургія".

З 1923 до 1925 року Я.О.Гальперн був деканом лікувального факультету, а з 1925 до 1926 рр. - проректором із наукової роботи Катеринославського медичного інституту. Він очолював хірургічну секцію єдиного наукового медичного товариства.

Я.О.Гальперн був головою багатьох Всеукраїнських, заступником голови Всесоюзних з'їздів хірургів. На XXIV Всесоюзному з'їзді хірургів він був обраний головою Всесоюзної асоціації хірургів, почесним членом Московського, Петербурзького, Саратовського, Харківського, Іванівського, Бакинського та інших хірургічних товариств.

У серпні 1941 р. Дніпропетровський медичний інститут був евакуйований спочатку в Ставрополь, а потім у Фергану. Після реевакуації кафедра госпітальної хірургії була розташована на базі обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова, де знаходиться й зараз.

З 1945 р. по 1960 р. кафедру госпітальної хірургії очолював талановитий хірург, заслужений діяч науки УРСР, професор Гнилорибов Тимофій Єремійович. У 1940 р. він видає другу книгу "Трофічні виразки нижніх кінцівок і їх лікування" і в тому ж році захищає її як докторську дисертацію в Харківському медичному інституті.

Професор Т.Є.Гнилорибов активно займався науковою роботою, а також підготовкою наукових кадрів. Ним було опубліковано 287 журнальних статей. Крім двох дисертаційних монографій, він видав ще дві книги: "Свободная кожная пластика рубцовых конрактур" і "Кортикостероиды в хирургии брюшной полости". Він також автор великих розділів з шкірної пластики в п'ятитомнику "Руководство по хирургии" і хірургії судин черевної порожнини в багатотомному виданні "Опыт советской медицины у Великой Отечественной войне". Під його керівництвом захищено 7 докторських і 22 кандидатські дисертації.

Розділи військово-польової хірургії широко висвітлювались в роботах проф. Т.Є. Гнилорибова в період війни і в повоєнні роки. Але в повоєнні роки наукова діяльність проф. Т.Є.Гнилорибова більше зміщувалася в бік розвитку хірургії мирного часу, значну частину якої займала абдомінальна хірургія. Цікавими були розробки Тимофія Єремійовича по кишковій пластиці стравоходу при його рубцевому стенозі, відновлення піхви при її атрезії, сечового міхура при його екстрофії. Значний розділ наукової діяльності проф. Т.Є.Гнилорибова складали роботи по трансплантації органів і тканин. На матеріалах клініки була захищена докторська дисертація ректора Дніпропетровського медичного інституту доцента Д.П.Чухрієнка по темі "Лікування гострої кишкової непрохідності", кандидатські дисертації асистентів О.О.Вовка, Н.Г.Стапикіної, В.Г.Ананьєва, лікарів Л.А.Асляєва, В.Т.Карпухіна та інші.

За досягнення в практичній і науковій діяльності Гнилорибов Т.Є. був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1956 році була організована кафедра госпітальної хірургії № 2, яку очолив заслужений діяч науки УРСР, професор Чухрієнко Дмитро Павлович. Він народився в 1918 році. Після закінчення в 1943 році Куйбишевського медичного інституту був направлений у діючу армію. У 1945 році обраний асистентом кафедри факультетської хірургії Вінницького медичного інституту, де під керівництвом професора Дейнеки І.Я. у 1949 році захистив кандидатську, а в 1955 році - докторську дисертацію. У період з 1953 по 1959 роки - ректор Дніпропетровського медичного інституту. Він також був дійсним членом міжнародного наукового товариства, членом правління республіканського товариства хірургів, членом редакційної колегії журналів "Вестник хирургии им. И.И.Грекова", "Клиническая хирургия". Спочатку кафедра була розташована на базі Центральної клінічної лікарні Придніпровської залізниці, а з 1963 року переведена в 16-у міську лікарню. На кафедрі навчались студенти VI курсу лікувального факультету. Учбовий і лікувальний процес проходив на базі хірургічного й торакального відділень.

Під керівництвом професора Чухрієнка Д.П. колектив кафедри проводив активну, новаторську педагогічну, наукову, лікувальну, консультативну роботу, і кафедра стала однією з ведучих в Україні. Значний вклад внесла кафедра у вирішення проблем патології серця, легенів, стравоходу, шлунка, молочної залози, органів сечовидільної системи. Широко розроблялись й впроваджувались нові реконструктивні, пластичні операції, алотрансплантація, ендотрахеальне знеболювання. Уперше в Дніпропетровській області почали виконуватися операції на серці. Застосовано екстракорпоральний гемодіаліз.

У цей період на кафедрі склався колектив талановитих вчених- хірургів, у майбутньому широко відомих. Серед них були: член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки України, професор Люлько О.В., професори Бондаренко М.М., Білий І.С., Коваленко Л.Н., Філіпов Ю.О., Гриньов М.М., Бондаренко В.О., Мільков Б.О., Ананьєв В.Г., Гаджиєв А.С. та інші. Під керівництвом професора Чухрієнка Д.П. захищено 18 докторських і 92 кандидатські дисертації.

Значною була видавницька продукція кафедри. Сам професор Чухрієнко Д.П. автор і співавтор 300 наукових статей, 20 монографій, автор розділу "Абдоминальная хирургия" Большой Медицинской Энциклопедии. Такі монографії як "Непроходимость кишечника", "Спаечная болезнь", "Наружные кишечные свищи", "Внутрибрюшные абсцессы и флегмоны", "Хирургия прободных гастродуоденальных язв", "Бытовые химические ожоги пищевода", атласи операцій на молочній залозі, органах сечостатевої системи, рентгендіагностики захворювань сечовидільної системи та інші сприяли вихованню цілого покоління хірургів.

З 1960 року кафедрою госпітальної хірургії №1 завідував професор Хорошманенко Микола Якович. Він народився в 1897 році в Дніпропетровській області. Його кандидатська дисертація була присвячена туберкульозу й називалась "Об алкоголизации диафрагмального нерва при туберкулезе легких", у 1959 році захистив докторську дисертацію на тему "Тканевая терапия при спаечной болезни брюшной полости".

З 1959 по 1964 роки професор Хорошманенко М.Я. був ректором Дніпропетровського медичного інституту.

За період завідування професора Хорошманенка М.Я. кафедра займалась проблемами правця, захворювань щитовидної й підшлункової залоз, виразкової хвороби шлунка й 12-ти палої кишки в людей похилого й старечого віку. Ним розроблено хірургічний доступ при гастректомії. Він також широко застосовував гастректомію та резекцією частини стравоходу. Професор Хорошманенко М.Я. значну увагу приділяв проблемі злукової хвороби черевної порожнини. Він рекомендував тканинну терапію. Професор Хорошманенко М.Я. опублікував 47 наукових праць, підготував 1 доктора - Асляєва Л.А., та 7 кандидатів наук. Він був членом правління Українського республіканського наукового товариства хірургів, членом редколегії журналу "Клінічна хірургія". Нагороджений орденами Червоної Зірки й Трудового Червоного Прапора, медалями.

Професор Любін Фонік Андрійович у 1971 році був обраний на посаду завідуючого кафедрою госпітальної хірургії №1. На кафедрі в той період працювали доценти Йонов М.В., Коваль І.Й., асистенти Бондар М.І., Праваторова Л.І., Москаленко В.Т. Вони продовжували розробляти питання хірургічної гастроентерології в клініці. Стали частіше виконуватися операції на підшлунковій залозі. Найбільш значним у роботі кафедри слід вважати розробку проблеми кишкових нориць, що дало змогу організувати на базі хірургічного відділення №2 обласний центр по їх лікуванню, який існує до теперішнього часу.

Лауреат Державної премії СРСР професор Колесов Євген Васильович завідував кафедрою з 1983 по 1993 роки. За ініціативою проф. Є.В.Колесова на Дніпропетровщині стала розвиватися кардіохірургія. У зв'язку із цим в обласній лікарні ім. І.І.Мечникова в 1985 р. було відкрите торакальне відділення, яке через рік стало називатися відділенням кардіохірургії та електрокардіо-стимуляції. Клініка працювала в напрямку розробки вдосконалених методів лікування брадиаритмій на основі методів ендоскопії й електрокардіостимуляції та розробки вдосконалених методів прямої реваскуляризації міокарда. Крім того, займалась протезуванням клавпанів, лікуванням уроджених пороків серця.

Проф. Є.В.Колесов автор 160 наукових публікацій, однієї монографії, 7 винаходів, 4 патентів. Під його керівництвом захищено 8 кандидатських дисертацій.

З 1993 року кафедрою завідує професор Люлько І.В. За його участю, на базі обласної лікарні ім.. І.І. Мечникова організовано хірургічні відділення: гастроентерологічне, ендоскопічне, ангіохірургічне, ендокринологічне, гнійно-септичне, малоінвазивної та ендоваскулярної хірургії. Діяльність кафедри стає різнобічною. Кураторами відділень призначаються доценти Кутовий О.Б., Карпенко С.І., Самарець Е.Ф., Ткаченко В.М. Досягнення колективу кафедри дозволили організувати обласні центри: діабетичної ступні, хірургії печінки та підшлункової залози, лікування правця, кишкових нориць, сепсису та інші. На базі клініки організовано "школу хірурга". Розробки кафедри відомі в Україні та за її межами. Розроблено унікальні методи лікування: "Спосіб резекції аневризми черевного відділу аорти", "Спосіб хірургічного лікування поширених епіфасціальних флегмон", "Спосіб лікування флегмони шлунка", "Обтуратор зовнішньої кишкової нориці", "Спосіб визначення фази гострого перитоніту", "Спосіб діагностики жовчного перитоніту" та ін. А керівник клініки одержав диплом на відкриття в медицині "Закономірність зміни в'язкості літогенної жовчі ссавців під дією ультразвуку".

З 2007 року очолює кафедру доцент Кутовий О.Б.

З 2008 року назву кафедри змінено на "Кафедра хірургії №2".

На сьогодні на кафедрі працюють 10 викладачів, з яких: 1 професор, 3 доценти, 3 асистенти (троє з яких - кандидати медичних наук), а також старший лаборант, лаборант та препаратор.

Базами кафедри є Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечнікова та 16-а міська клінічна лікарня. На базі 16-ї міської клінічної лікарні проводяться практичні заняття у відділеннях абдомінальної та торакальної хірургії. Основною базою кафедри є обласна клінічна лікарня ім.. І.І. Мечникова. До складу кафедри відносяться 4 хірургічних відділення:

  • Відділення гастроентерологічної та ендоскопічної хірургії (завідуючий - Пелех В.А.)
  • Обласний судинний центр (завідуючий - Сергєєв О.О.)
  • Обласний гнійно-септичний центр ім. Св. Луки (завідуючий - к.м.н. Косульников С.О.)
  • Відділення ендокринної хірургії (завідуючий - к.м.н. Дейнеко І.В.)

Високий рівень оснащеності й добрі територіальні умови обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова дозволяють досить якісно і ефективно проводити навчання студентів. Кафедра розташована в окремому блоці нового хірургічного корпусу, де є аудиторія на 50 місць та 8 навчальних кімнат. На кафедрі широко використовуються відеоматеріали, телекомунікації та доступ до найсучасніших медичних Internet-ресурсів. Різноманітний, за нозологічними формами, контингент хворих сприяє кращому засвоєнню студентами теоретичних та практичних знань за курсом госпітальної хірургії.

Кафедра має 2 основних наукових напрямки

1. Вивчення етіопатогенезу жовчнокам'яної хвороби, у тому числі при порушеннях функції щитовидної залози, розробка оптимальних шляхів її лікування. Розробки в цьому напрямку дозволили затвердити наукове відкриття.

2. Вивчення етіопатогенезу обширних трофічних та гнійно-некротичних процесів м'яких тканин, у тому числі у хворих на цукровий діабет та в чорнобильців, розробка оптимальних шляхів лікування, в основу яких закладені дія на місцевий процес і ліквідація обструкцій центральних і периферичних судин.

Результати наукових досліджень постійно доповідаються на конференціях, з'їздах, конгресах, у тому числі на VII Пленумі наукового товариства урологів України (1993 р.), На Пленумі Правління наукового товариства хірургів України (1996 р.), на Першому Білоруському міжнародному конгресі хірургів (Вітебськ, 1996 р.), на II конгресі хірургів України (Донецьк, 1998 р.), XIX з'їзді хірургів України (Харків, 2000 р.), ХХ з'їзді хірургів України (Запоріжжя, 2005 рік), І з'їзді судинних та ендоваскулярних хірургів України (Київ, 2006 рік) та ІІ з'їзді судинних та ендоваскулярних хірургів України (Львів, 2008 рік).

У клінічній практиці виконуються ендоскопічні оперативні втручання, які є малоінвазивними й дають змогу скоротити термін госпіталізації. На базі відділення гастроентерології та ендоскпічної хірургії функціонує центр хірургії печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози, де виконуються всі сучасні оперативні втручання на органах панкреатогепатодуоденальної зони.

У відділенні судинної хірургії виконуються складні реконструктивні операції венах та на магістральних артеріях, на аорті та її гілках. Впровадження власних розробок дало змогу значно покращити результати лікування хворих. Так, "Спосіб резекції аневризми черевного відділу аорти", запропонований проф. Люлько І.В., доцентом Кутовим О.Б., лікарем Сергєєвим О.О., дає змогу скоротити термін гострої ішемії органів і тканин малого тазу та нижніх кінцівок з 60 - 90 хв. до 25 - 45 хв., запобігти післяопераційній гострій серцево-судинній та нирковій недостатності, інтраопераційним тромбозам периферійних артерій майже на 30%.

У клініці створено обласний гнійно-септичний центр ім. Св. Луки, що дало змогу підняти на високий рівень лікування хворих із тяжкими гнійно-деструктивними та септичними захворюваннями. При відділенні гнійної хірургії функціонує центр лікування кишкових нориць. Впровадження нових методик лікування кишкових нориць, у тому числі й власних, дало відчутні позитивні результати. Розроблений професором Люлько І.В., к.м.н. Косульниковим С.О. та лікарем Кравченко К.В. "Спосіб хірургічного лікування поширених епіфасціальних флегмон" у поєднанні з композицією окислювачів і препарату А-бактерин дозволяє ефективно лікувати некротичні фасціїти будь-якої локалізації, скоротити термін госпіталізації й летальність більше, ніж у 3 рази й одержати добрий косметичний ефект. "Спосіб лікування флегмони шлунка цих же авторів дає змогу уникнути резекції шлунка. Завдяки сконструйованому професором Люлько І.В., к.м.н. Косульниковим С.О. і лікарем Тарнопольським С.О. "Обтуратору зовнішньої кишкової нориці" удається звести до мінімуму парентеральне й застосувати ентеральне годування хворих, що значно підвищує повноцінність передопераційної підготовки, зменшує її строки та коштовність. "Спосіб діагностики перитоніту, ускладненого жовчовитоком у черевну порожнину" та "Спосіб визначення фази гострого перитоніту" доц. Кутового О.Б. прискорюють визначення правильного діагнозу.

У відділенні ендокринної хірургії виконуються складні операції при різноманітних захворюваннях у тому числі у хворих зі злоякісними пухлинами щитоподібної залози.

Колектив кафедри

Матеріали кафедри 2010-2011 »


Матеріали кафедри 2011-2012: