ДЗ "Дніпропетровська медична академія"

Кафедра терапевтичної стоматології заснована у 1965 році. Її засновником та першим завідувачем був професор Григорій Іларіонович Сирота. У 1981 році кафедра була поділена на кафедри терапевтичної стоматології №1 (зав. кафедрою – професор Г.І.Сирота) та терапевтичної стоматології №2 (зав. кафедрою – професор І.С.Мащенко). пізніше кафедрою терапевтичної стоматології №1 завідували: професор В.В.Миронова, професор В.Г.Помойницький. У 1996 році кафедри об’єднались в одну – кафедру терапевтичної стоматології, яку очолив Заслужений діяч науки і техніки України, д.мед.н., професор І.С.Мащенко.
З 1 вересня 2007 року кафедра терапевтичної стоматології набула статус кафедри терапевтичної стоматології та стоматології інтернів. Її очолив доктор медичних наук, професор А.В.Самойленко.
Головне місце в науковій діяльності кафедри займають проблеми хвороб пародонта, карієсу зубів і його ускладнень. Творчий підхід до рішення завдань, уміння співробітників кафедри мислити масштабно, дозволили їм глибоко розробляти теоретичні і практичні питання цієї галузі медицини.
Виконані на кафедрі багатопланові наукові дослідження дали можливість вирішити, доповнити, а інколи й переглянути цілий ряд проблем, пов’язаних із імунологічним, біохімічним та морфонологічним аспектами стоматологічних захворювань. Ця обставина дозволила визначити в стоматології новий поворотний етап у розумінні сутності запальних захворювань пародонта – від клініко-патогенетичної, зокрема до клініко-імунопатологічної.
Проведене ретельне вивчення імунологічних зрушень показало, що тільки конкретні імунні реакції впливають на перебіг запального процесу в пародонті і придатність тканин ясен до виникнення в них інфекційного запалення. Доведено, що пусковим механізмом запальних захворювань пародонта служить вплив мікробного чинника, що визначає формування запального процесу тканин ясен, а в подальшому – початкових проявів генералізованого пародонтиту.
Спільно з кафедрою мікробіології виконано низку цілеспрямованих досліджень щодо мікробного складу пародонтальних тканин, їхніх патогенних і антигенних властивостей, взаємовідносин між видами в залежності від нозологічної приналежності і тяжкості прояву патологічного процесу. Вперше встановлено, що у пацієнтів з неускладненим активним запаленням у пародонтальних кишенях здебільшого виявлені аеробні мікроорганізми і рідше – факультативно-анаеробні бактерії. Захворювання тривало довго, без глибоких пародонтальних кишень і різкого прогресування деструктивних процесів у пародонті. Встановлена здатність кампілобактеріальної інфекції та Actinobacillus actinomycetem comitans проходити крізь епітеліальні клітини безпосередньо в підлягаючу сполучну тканину, тоді як інші анаеробні мікроорганізми знаходяться на поверхні і в епітеліальних клітинах. Доказано, що бактерії, які знаходяться всередині клітин, уникають контакту з нейтрофілами та молекулами імунної системи. Цей факт послужив мотивом переглянути принципи комплексної терапії генералізованого пародонтиту: антибактеріальні засоби рекомендовано до використання як у вигляді паст для місцевого застосування, так і у вигляді ін’єкційного способу введення у тканини вогнища ураження.
Вперше були ідентифіковані два різновиди пародонтиту: перший варіант характеризувався активним перебігом запально-деструктивного процесу у пародонті, глибокими пародонтальними кишенями, високим ступенем обсіменіння ясенних тканин анаеробною мікрофлорою, наявністю аутоімунного компоненту (поява органоспецифічних антитіл, циркулюючих імунних комплексів, реакції гіперчутливості до ясенних тканин). Другий – відносно стабільним, сприятливим клінічним перебігом, бідністю клінічної картини (слабко виражені ознаки запалення в тканинах пародонту без глибоких пародонтальних кишень), відсутністю аутоімунного синдрому, помірним дефіцитом процесу метаболізму і значними мікроциркуляторними порушеннями. За клінічною і лабораторною сутністю другий варіант запально-деструктивного процесу у пародонті справедливо був віднесений до дистрофічних захворювань, а нашароване запалення розглядалося нами як посилюючий чинник. Однак останньому не належить провідна роль у пошкодженні тканини пародонту.
Отримані за останні роки принципово нові дані про етіологію, патогенез і клініку запальних захворювань пародонту дозволили внести відчутні зміни в класифікацію захворювань пародонта. Власні дослідження спростовують тенденцію до об’єднання різноманітних за етіологією, патогенезом в клінічним проявом двох різновидів запально-деструктивного процесу у пародонті. Згідно з виявленим патогенетичним механізмом непереконливою і необґрунтованою є відмова від діагнозу «дистрофічно-запальна форма пародонтозу». На нашу думку і у відповідності з міжнародною номенклатурою хворою пародонта, правомірна лише заміна даного діагнозу на діагноз «симптоматичний пародонтит», визнаючи при цьому, що глибоке запалення, що виникло у пародонті (на фоні локального імунодефіциту), у хворих на генералізований пародонтоз може бути симптомом останнього. Сформульоване нами визначення нозологічної одиниці «пародонтит» - особливої хвороби, головною основою якої є специфічні ураження пародонту інфекційно-алергічного ґенезу.
Вдосконалена нами класифікація М.Ф.Данилевського і класифікація, прийнята на пленумі правління Всесоюзного стоматологічного товариства (1984). Найбільші зміни в запропонованій класифікації торкнулися варіантів перебігу генералізованого пародонтиту. Класифікація націлює лікаря на правильне і вчасне розпізнавання патогенетичної суттєвості різноманітних варіантів генералізованого пародонтиту. Вперше в даній систематиці захворювань пародонту підкреслено, що симптоматичний пародонтит і пародонтоз мають етіопатогенетичні зв’язки, а відокремлення такої нозологічної одиниці, як «симптоматичний пародонтит», виправдане з позицій міжнародної термінології. Рання діагностика нозологічної належності генералізованого пародонтиту і адекватна комплексна їх терапія відіграють вирішальну роль у запобіганні і ефективному лікуванні названих патологічних станів.
На кафедрі створено комплекс методів аналізу цитологічних даних вмісту міжзубних проміжків і пародонтальних кишень (обчислення цитологічних коефіцієнтів з подальшим визначенням індексу і сумарних коефіцієнтів), що дозволило з достатньо високою надійністю діагностувати до клінічні та субклінічні прояви запальних захворювань пародонту і прогнозувати їх подальший перебіг.
Один з традиційних напрямів, що успішно розвивався на кафедрі, - це пошук, апробація і широке впровадження в стоматологічну практику антимікробних і протизапальних засобів, комплексного лікування основних стоматологічних захворювань. Вперше всебічно вивчені такі лікарські препарати, як етоній, хінозол, хіноксидин, амоксиклав, Д-НОЛ, нітазол, відвари кореневища калгану, дімексид, метаболічні індуктори етаден, оксибутират натрію, делагрин і ін.
Інший пріоритетний напрям роботи – вивчення впливу цілого ряду імунотропних препаратів на змінений імунний статус хворих з різноманітними імунозалежними захворюваннями пародонта і слизової оболонки порожнини рота, губ.
Розроблена методика лімфотропного введення Т-активіну, що підвищує ефективність комплексного лікування хворих з клініко-лабораторним імунопатологічним синдромом, у тому числі і тих, що страждають на генералізований пародонтит.
На кафедрі проведено клінічне випробування препарату беталейкіну як імуностимулятора для корекції вторинних імунодефіцит них станів у хворих на генералізований пародонтит, обтяжений гнійним процесом. Висока клінічна ефективність використання його документована лабораторними даними. Використання беталейкіну і місцево делагрину та хіноксидину відкриває позитивну перспективу усунення гноєтечі з пародонтальних кишень у хворих на генералізований пародонтит у короткі терміни.
На кафедрі вперше розроблена високоефективна методика лікування генералізованого пародонтиту з використанням антицитокінової терапії препаратом лейкінфероном, до складу якого входять інтерлейкін-1, інтерлейкін-2, фактор некрозу пухлин, колоніє стимулюючі фактори та інші цитокініни першої фази імунної відповіді на запалення та інфекцію.
Розроблено унікальний спосіб лікування запально-деструктивних процесів у пародонті, що передбачає призначення ентеросорбентів. Отримано позитивний клініко-лабораторний результат лікування багато формної ексудативної еритеми терапевтичним комплексом з використанням серії сорбентів АУВМ «Дніпро» НМ та антиоксидантів. Маємо позитивний досвід використання даного сорбенту при лікуванні гострих періодонтитів та цитостатичного препарату циклофосфану при терапії деструктивних форм хронічних періодонтитів.
Третій напрям – обґрунтування доцільності застосування в комплексній терапії генералізованого пародонтозу і симптоматичного генералізованого пародонтиту засобів нормалізуючих метаболічні процеси. Вперше встановлено взаємозв’язок результатів комплексної терапії названих захворювань з нормалізацією вільно радикальних реакцій такими препаратами, як ацефен, тролекс, токоферола ацетат (вітамін Є), етімізол, ксимедон і інші.
У комплексному лікуванні запальних захворювань пародонта вперше розроблено методику використання внутрішньовенно і локально низько інтенсивного випромінювання гелій-неонового лазера в поєднані з антиоксидантними препаратами.
Особливої уваги заслуговує розроблена співробітниками кафедри методика проведення диференційованої (прицільної на етіологічні чинники та патогенетичні механізми захворювання) комплексної терапії різних варіантів генералізованого пародонтиту з використанням амоксиклаву, Д-НОЛу, хіноксидину, лейкоферону, цитокінотерапії та ксимедону.
Дістала подальшого розвитку теза про те, що стан тканин пародонту і зубів – найважливіший індикатор ризику професійних шкідників підприємств міста, регіону і великих територій і цілому. Вівся пошук шляхів первинної профілактики і корекції патологічних процесів у пародонті і твердих тканинах зубів, у тому числі і вирішенні питань оздоровлення довкілля.
Цілий ряд досліджень кафедри зосереджено навколо ефективності лікування стоматологічних хворих і профілактики різних патологічних станів у жителів екологічно несприятливого району (зокрема у осіб, що працювали чи проживали у зоні ЧАЕС). Досліджено адаптаційно-компенсаторну перебудову в тканинах пародонту і особливості клінічного прояву та лікування пародонту у цього контингенту населення.
На кафедрі широко вивчають клініко-лабораторні взаємозв’язки стоматологічних захворювань з патологією різних органів і систем організму. Розроблено рекомендації по їх діагностиці, лікуванню, профілактиці і диспансеризації.
Запропонований апарат для електромагнітної терапії різних патологічних станів у тканинах пародонту із вбудованою системою контрольованого в автоматичному режимі охолодження біооб’єкта у місці дії електромагнітних полів. Показана можливість підвищення терапевтичної ефективності лікування генералізованого пародонтиту при використанні низькорівневої мікрохвильової терапії.
Особливу практичну значимість має створена на кафедрі і запропонована для широкого застосування стандартна інтрадентальна шина для шинування рухомих зубів у хворих на генералізований пародонтит. Заслуговує на особливу увагу вивчена у експерименті і клініці нова, високоефективна, лікувально-профілактична зубна паста, що за своїм складом і властивостями не має аналогів у світовій науці і практиці. На пасту отримано патент України на винахід (підготовлена технологічна документація до її виробничого випуску).
За останні роки коло досліджуваних проблем поступово розширювалося. Результатом цих досліджень стала серія дисертаційних робіт виконаних на кафедрі.
Сьогодні проблематика наукових досліджень кафедри орієнтована на вирішення перспективних і пріоритетних фундаментальних проблем у стоматології. Ці далеко не повні дані свідчать, що на кафедрі витримується принцип поглибленої наукової розробки ряду актуальних проблем стоматології, що в цілому значною мірою сприяло подальшому розвитку її теоретичних і практичних основ.
Сьогодні на кафедрі працюють 2 професори, 4 доценти, 10 асистентів, навчається 3 аспіранти. Учбовий процес проводиться зі студентами 2-5 курсів, субординатурами, лікарями-інтернами.
В останні роки кафедра успішно навчає лікарів - клінічних ординаторів – переважно громадян іноземних країн.
Великі зусилля колектив кафедри приділяє ретельній підготовці до державного ліцензійного іспиту «Крок-2 стоматологія», це сприяє високим показникам, які отримують більшість студентів – випускників.
Аналізуючи приведені дані, можна впевнено сказати, що кафедра зберегла і збагатила досягнення попередніх поколінь і впевнено дивиться у майбутнє.

Завідувач кафедри терапевтичної стоматології
д.мед.н., професор А.В.Самойленко

ИСТОРИЯ КАФЕДРЫ ТЕРАПЕВТИЧЕСКОЙ СТОМАТОЛОГИИ

Кафедра терапевтической стоматологии основана в 1965 году. Ее основателем и первым заведующим был профессор Григорий Илларионович Сирота. В 1981 году кафедра была разделена на кафедры терапевтической стоматологии №1 (зав. кафедрой – профессор Г.И.Сирота) и терапевтической стоматологии №2 (зав. кафедрой – профессор И.С.Мащенко). Позже кафедрой терапевтической стоматологии №1 заведовали: профессор В.В.Миронова, профессор В.Г.Помойницкий. В 1996 году кафедры объединились в одну – кафедру терапевтической стоматологии, которую возглавил Заслуженный деятель науки и техники Украины, доктор медицинских наук, профессор Игорь Сергеевич Мащенко.
С 1 сентября 2007 года кафедра терапевтической стоматологии приобрела статус кафедры терапевтической стоматологии и стоматологии интернов. Ее возглавил доктор медицинских наук, профессор Андрей Валерьевич Самойленко.
В научной деятельности кафедры главенствующее место занимают проблемы болезней пародонта, кариеса зубов и его осложнений. Творческий подход к решению заданий, умение сотрудников кафедры мыслить масштабно, позволили им глубоко разрабатывать теоретические и практические вопросы этой отрасли медицины.
Выполненные на кафедре многоплановые научные исследования дали возможность решить, дополнить, а иногда и пересмотреть целый ряд проблем, связанных с иммунологическими, биохимическими и морфологическими аспектами стоматологических заболеваний. Это обстоятельство позволило обозначить в стоматологии новый поворотный этап в понимании сущности воспалительных заболеваний пародонта – от клинико-патогенетической, в частности, до клинико-иммунопатологической.
Проведенное детальное изучение иммунологических нарушений показало, что только конкретные иммунные реакции влияют на течение воспалительного процесса в пародонте и готовность тканей десен к возникновению в них инфекционного воспаления. Доказано, что пусковым механизмом воспалительных заболеваний пародонта служит влияние микробного фактора, что определяет формирование воспалительного процесса тканей десен, а в дальнейшем - начальных проявлений генерализованного пародонтита.
Совместно с кафедрой микробиологии выполнено ряд целенаправленных исследований по определению микробного состава пародонтальных тканей, их патогенных и антигенных свойств, взаимоотношений между видами в зависимости от нозологической принадлежности и тяжести проявления патологического процесса. Впервые установлено, что у пациентов с не осложненным активным воспалением в пародонтальных карманах в основном обнаружены аэробные микроорганизмы и реже – факультативно-анаэробные бактерии. Заболевание продолжалось долго, без глубоких пародонтальных карманов и резкого прогрессирования деструктивных процессов в пародонте. Установлена способность кампилобактериальной инфекции и Actinobacillus actinomycetem comitans сквозь эпителиальные клетки непосредственно в подлежащую соединительную ткань, тогда как другие анаэробные микроорганизмы находятся на поверхности и в эпителиальных клетках. Доказано, что бактерии, которые находятся внутри клеток, избегают контакта с нейтрофилами и молекулами иммунной системы. Этот факт послужил мотивом пересмотра принципов комплексной терапии генерализованного пародонтита; антибактериальные средства рекомендованы к использованию как в виде паст для местного применения, так и в виде инъекционного способа введения в тканях очага поражения.
Впервые были идентифицированы две разновидности пародонта: первый вариант характеризовался активным течением воспалительно-деструктивного процесса в пародонте, глубокими пародонтальными карманами, высокой степенью обсеменения десневых тканей анаэробной микрофлорой, наличием аутоиммунного компонента (появление органоспецифических антител, циркулирующих иммунных комплексов, реакции гиперчувствительности к десневым тканям). Другой – относительно стабильным, благоприятным клиническим течением, бедностью клинической картинки (слабо выраженные признаки воспаления в тканях пародонта без глубоких пародонтальных карманов), отсутствием аутоиммунного синдрома, умеренным дефицитом процесса метаболизма, значительными микроциркуляторными нарушениями. За клинической и лабораторной сущностью второй вариант воспалительно-деструктивного процесса в пародонте справедливо был отнесен к дистрофическим заболеваниям, а наслоившееся воспаление рассматривалось нами как усиливающий фактор. Однако последнему не принадлежит ведущая роль в повреждении тканей пародонта.
Полученные за последние годы принципиально новые данные об этиологии, патогенезе и клинике воспалительных заболеваний пародонта позволили внести существенные изменения в классификацию заболеваний пародонта. Собственные исследования отторгают тенденцию к объединению различных по этиологии, патогенезу, клиническим проявлениям двух разновидностей воспалительно-деструктивного процесса в пародонте. В соответствии с обнаруженным патогенетическим механизмом неубедительным и немотивированным есть отказ от диагноза «дистрофически-воспалительная форма пародонтоза».
На наш взгляд и в соответствии с международной номенклатурой заболеваний пародонта, правомерна лишь замена этого диагноза на диагноз «симптоматический пародонтит», признавая при этом, что глубокое воспаление, возникшее в пародонте (на фоне локального иммунодефицита), у больных генерализованным пародонтозом может быть симптомом последнего. Сформулированное нами определение нозологической единицы «Пародонтит» - особенной болезни, главной основой которой есть специфическое поражение пародонта инфекционно-аллергического генеза.
Нами усовершенствована классификация Н.Ф.Данилевского и классификация, принятая на пленуме правления Всесоюзного стоматологического общества (1984). Наибольшие изменения в предложенной классификации коснулись вариантов протекания генерализованного пародонтита. Классификация нацеливает врача на правильное и своевременное распознавание патогенетической сущности разнообразных вариантов генерализованного пародонтита.
Впервые в данной систематике заболеваний пародонта подчеркнуто, что симптоматический пародонтит и пародонтоз имеют этиологические связи, а выделение такой нозологической единицы как «симптоматический пародонтит» оправдано с позиций международной терминологии. Ранняя диагностика нозологической принадлежности генерализованного пародонтита и адекватная комплексная их терапия играют решающую роль в предотвращении и эффективном лечении названных патологических состояний.
На кафедре создан комплекс методов анализа цитологических данных содержимого межзубных промежутков и пародонтальных карманов (вычисление цитологических коэффициентов с дальнейшим определением индекса и суммарных коэффициентов), что позволило с достаточно высокой надежностью диагностировать доклинические и субклинические проявления воспалительных заболеваний пародонта и прогнозировать их дальнейшее течение. Одно из традиционных направлений, что успешно развивается на кафедре – поиск, апробация и широкое внедрение в стоматологическую практику антимикробных и противовоспалительных средств, комплексного лечения основных стоматологических заболеваний. Впервые всесторонне изучены такие лекарственные препараты, как этоний, хинозол, хиноксидин, амоксиклав, Д-НОЛ, нитазол, отвар корня калгана, димексид, метаболические индукторы – этадент, оксибутират натрия, делагрин и др.
Другое приоритетное направление работы – изучение влияния целого ряда иммунотропных препаратов на измененный иммунный статус больных с различными иммунозависимыми заболеваниями пародонта и слизистой оболочки полости рта, губ.
Разработана методика лимфотропного введения Т-активина, что повышает эффективность комплексного лечения больных с клинико-лабораторным иммунопатологическим синдромом, в том числе и тех, которые страдают генерализованным пародонтитом.
На кафедре проведено клиническое испытание препарата беталейкина, как иммуностимулятора для коррекции вторичных иммунодефицитных состояний у больных генерализованным пародонтитом с осложненным гнойным процессом. Высокая клиническая эффективность его применения задокументирована лабораторными данными.
Применение беталейкина и местно делагрина и хиноксидина открывает позитивную перспективу устранения в короткие сроки гноетечения с пародонтальных карманов у больных генерализованным пародонтитом.
На кафедре впервые разработана высокоэффективная методика лечения генерализованного пародонтита с применением антицитокиновой терапии препаратом лейкинфероном, в состав которого входят интерлейкин-1, интерлейкин-2, фактор некроза опухолей, стимулирующие факторы и другие цитокины первой фазы иммунного ответа на воспаление и инфекцию.
Разработан уникальный способ лечения воспалительно-деструктивных процессов в пародонте, что предусматривает назначение энтеросорбентов. Получен позитивный клинико-лабораторный результат лечения многоформной экссудативной эритемы терапевтическим комплексом с использованием серии сорбентов АУВМ «Днепр» НМ и антиоксидантов. Имеем позитивный опыт применения данного сорбента при лечении острых периодонтитов и цитостатического препарата циклофосфана при терапии деструктивных форм хронических периодонтитов.
Третье направление – обоснование целесообразности применения в комплексной терапии генерализованного пародонтоза и симптоматического генерализованного пародонтита средств, нормализующих метаболические процессы. Впервые установлена взаимосвязь результатов комплексной терапии названных заболеваний с нормализацией свободно-радикальных реакций такими препаратами как ацефен, тролекс, токоферола ацетат (витамин Е), этимизол, ксимедон и другие.
В комплексном лечении воспалительных заболеваний пародонта впервые разработана методика использования внутривенного и локального низко-интенсивного облучения гелий-неонового лазера в соединении с антиоксидантными препаратами.
Особого внимания заслуживает разработанная сотрудниками кафедры методика проведения дифференцированной (прицельной на этиологические факторы и патогенетические механизмы заболевания) комплексной терапии разных вариантов генерализованного пародонтита с применением амоксиклава, Д-НОЛа, хиноксидина, лейкоферола, цитокинотерапии и ксимедона.
Получил дальнейшее развитие тезис о том, что состояние тканей пародонта и зубов – наиболее важный индикатор риска профессиональных вредностей предприятий города, региона и больших территорий в целом.
Проводился поиск путей первичной профилактики и коррекции патологических процессов в пародонте и твердых тканях зуба, в том числе и при решении вопросов оздоровления окружающей среды. Целый ряд исследований кафедры сосредоточен вокруг эффективности лечения стоматологических больных и профилактики разных патологических состояний у жителей экологически неблагоприятного региона (в частности, у ликвидаторов аварии на ЧАЭС или проживающих в зоне атомной станции). Изучено адаптационно-компенсаторную перестройку в тканях пародонта и особенности клинического проявления и лечения пародонта у этого контингента населения.
На кафедре широко изучаются клинико-лабораторные взаимосвязи стоматологических заболеваний с патологией разных органов и систем организма. Разработаны рекомендации по их диагностике, лечению, профилактике и диспансеризации.
Предложен аппарат для электромагнитной терапии различных патологических состояний в тканях пародонта с встроенной системой контролируемого в автоматическом режиме охлаждения биообъекта в месте действия электромагнитных полей. Показана возможность повышения терапевтической эффективности лечения генерализованного пародонтита при применении низкоуровневой микроволновой терапии.
Особую практическую значимость имеет созданная на кафедре и предложенная для широкого применения стандартная интрадентальная шина для шинирования подвижных зубов у больных генерализованным пародонтитом.
Заслуживает внимания изученная в эксперименте и в клинике новая, высокоэффективная лечебно-профилактическая паста, которая по своим свойствам и составу не имеет аналогов в мировой науке и практике. На пасту получен патент Украины на изобретение (подготовлена технологическая документация к ее производственному выпуску).
За последние годы круг исследуемых проблем постепенно расширялся. Результатом этих исследований стала серия диссертационных работ, выполненных на кафедре.
Сегодня проблематика научных исследований кафедры ориентирована на решение перспективных и приоритетных фундаментальных проблем в стоматологии. Эти далеко не полные данные свидетельствуют, что на кафедре выдерживается принцип углубленной научной разработки ряда актуальных проблем стоматологии, что в целом значительной мерой способствовало дальнейшему развитию их теоретических и практических основ.
На сегодняшний день на кафедре работают 2 профессора, 4 доцента, 10 ассистентов, обучаются 3 аспиранта. Учебный процесс проводится со студентами 2-5 курсов, субординаторами, врачами-интернами.
В последние годы кафедра успешно обучает врачей - клинических ординаторов – преимущественно граждан зарубежных стран.
Большие усилия коллектив кафедры уделяет тщательный подготовке и государственным лицензированным экзаменам «Крок-2-стоматология», «Крок-3-стоматология», что способствует высоким показателям получаемым большинством студентов-выпускников.
Анализируя приведенные данные, можно уверенно сказать, что кафедра сберегла и обогатила достижения предыдущих поколений и уверенно смотрит в будущее.

Заведующий кафедрой терапевтической стоматологии
Днепропетровской государственной академии
доктор медицинских наук, профессор А.В.Самойленко